Дневник белой и пушистой

 ЗМІ каратимуть за негативні коментарі читачів про чиновників, якщо їх не видалять протягом 3 днів: ухвалено законопроєкт

1. На последнем берегу (On the Beach), Австралия, США, 2000
В ролях: Арманд Ассанте, Рэйчел Уорд, Брайан Браун

Фильм 2000-го года, но повествует о будущих событиях, которые в связи с недавним обострением китайско-американских отношений (визит Пелоси (США) в Тайвань) кажутся не такими уж и фантастическими. В 2006 году США и Китай обменялись ракетными ударами, развязалась мировая ядерная война, в результате которой с лица Земли исчезло все человечество. И лишь в Австралии – последнем оплоте цивилизации – удалось выжить местным жителям. Однако постоянные радиоактивные осадки несут смерть и этому материку. Единственная уцелевшая американская подводная лодка «Чарльстон» под командованием Дуайта Тауерса (Арманд Ассанте) прибывает в Мельбурн, чтобы забрать на борт ученого Джулиана Осборна (Брайан Браун). И теперь «Чарльстон» держит путь к берегам Аляски, откуда поступают едва различимые радиосигналы…
Фильм растянут на 2 серии (3 часа), но это того стоит. Только испытав войну на себе, (тьфу-тьфу-тьфу, только как прифронтовой житель) понимаешь задумку автора, который показывает всю красоту мира, которую человечество может так легко и бездарно утратить. Много красивых видов и пейзажей Австралии. А также показаны различные варианты поведения людей, которые готовы встретить неизбежное - свою скорую преждевременную смерть.
Маст си - 10 баллов.

2. Смертельная зона (Outside the Wire), Венгрия, США, 2021

Идет 2036-й год, российско-украинская война. роисся оккупировала уже пол Украины, военные действия идут в районе Киевской области, Крым до сих пор не Украина. ( Read more... )

роисся глазами Китая)))

Неутешительно...

Посмотрела интервью для того, чтобы разобраться, что московиты понимают под словом "фашизм" и "фашисты". Как можно было такой пздц выбирать во власть??? Да все потому, что после распада совка россия фашистская не поменяла свою идеологию и, соответственно, не провела ревизию образования (учебников истории, литературы и пр.), а продолжала и дальше плодить совок. Здесь и ответ, почему пидоРашка воюет и живет в парадигме т.наз. великой отечественной войны.

Подобається мені ця пограма.


1) Україна переможе з Росією.
2) Україна відновить свою державну владу в своїх межах (Крим – ваш, ДНР + ЛНР – за кораблем). Населення Криму, ДНР, ЛНР – повна люстрація.
3) З арештованого та замороженого російського майна європейці дадуть Україні з 200 мільярдів ЄВРО репарацій на відбудову.
4) Україні незабаром нададуть статус кандидата в ЄС.
5) НАТО надумає таки взяти таку армію в альянс.
6) Україна розірве з Росією всі стосунки і так змінить свою Конституцію, аби відновлення взаємин було назавжди заблоковане, зміна має відбутися на виїзній сесії Верховної Ради до Переяслава.
7) Україна розірве взаємини з Білоруссю.
😎 Україна зміцнить систему судочинства, розвідку, контррозвідку, СБУ та поліцію.
9) На смузі від 30 до 50 км від російського та білоруського кордонів Україна створить лінію Мажино, якщо треба буде зруйнувати частину Донбасу, то «що робити?».
10) Україна матиме 500.000 солдатів у професійній армії, яка буде оснащена найкращим та найсучаснішим обладнанням, Україна сама розбудує військову промисловість; найвагоміші: захист кордонів та ППО.
11) Окрім членства в ЄС та НАТО Україна укладе з Польщею додаткові угоди, які зінтегрують наші країни.
12) Україна продовжуватиме європеїзацію, українізацію, дерадянізацію, дерусифікацію.
13) Дерусифікація має бути жорстока: кримінальна відповідальність за використання російської мови в публічному просторі, зокрема серед посадових осіб, керівників підприємств, журналістів, учителів, викладачів, адміністративна відповідальність за використання російської мови поза побутом, заборона використання російської мови в спілкуванню з особами молодшими ніж 25 років, батькам треба відбирати дітей, якщо вони з ними розмовлятимуть російською.
14) Українізація має бути жорстокою і безумовною.
15) Заборона російської культури та творів мистецтва.
16) В українських школах новий предмет: українство – як культурний та цивілізаційний внесок для європейської спадщини.
17) Україна заборонить діяльність УПЦ МП, а всіх колишніх московських попів розжене на чотири вітри.
18) Україна зруйнує всі пам’ятники Хмельницькому, а місто Хмельницький переіменує на Липинський.

Przemysław Lis-Markiewicz Profil Prywatny

Мордор постепенно превращает мою страну, которая гораздо старше, имеет множество исторических и культурных ценностей, в безлюдную пустыню. Фотографии Бучи, Гостомеля, Ирпеня нетрудно погуглить в инете, чтобы посмотреть на зверства фашистов в городах Киевской области по отношению к украинцам. А это составлена карта уничтоженных и повреждённых культурных ценностей Украины. https://uaculture.org/culture-loss/
Карта кликабельна.



Так называемая российская (московская культура) кроме смерти и разрушений ничего больше не несет.

 Facebook

«Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. Про десятки, а може й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. Про 15-16 річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями. Про тіла п’ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. Про оце мерзенне «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський балєт.
Кожного разу, коли ви будете мені казати про вєлікіх руських композіторов, я буду вам розказувати історію дівчинки, на очах якої і її маленького брата в маріупольському підвалі не один день помирала їхня мама. А потім з трупом мертвої мами діти були вимушені і далі ховатися в підвалі від обстрілів. Про хлопчика з Гостомеля, на очах якого російські солдати застрелили його батька. А потім хотіли вбити і сина, але той вижив. Про дівчинку, якій вистрілили прямо в обличчя. Про малюка, який тікав з бабусею в човні. Бабуся втопилася. А хлопчика шукають уже майже місяць. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімих вєліких руських композіторов.
Кожного разу, коли ви будете казати мені про вєлікую руськую живопісь, я буду вам розказувати про розстріляних в спину мирних українців в Макарівському районі. А перед тим, як застрелити, орки зав’язували їм руки. Про сотні трупів на вулицях Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Про братські могили у дворах житлових кварталів. Братські могили мирних мешканців донедавна затишних і безпечних міст. Братські могили. В 21 столітті. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую руськую живопісь.
Кожного разу, коли ви будете мені розказувати про вєлікій рускій тєатр, я буду вам розказувати історію жінки з Броварського району, з будинку якої російські мародери, відступаючи, знімали металочерепицю. Про танки і БТРи «другої армії світу», навантажені по вінця награбованим в українських домівках. Крадені телефони, планшети, телевізори, пральні машинки, килими, прикраси, пляшки з алкоголем, сковорідки, одяг, іграшки, взуття – все, що траплялось на шляху цим виродкам. Про те, як діставшись до Білорусі, вони наввипередки відправляли награбоване своїм родинам в росію. Про те, як торгували краденим на білоруських базарах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський театр.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікоє рускоє кіно, я буду розказувати вам про жорстоко розстріляних коней в конюшнях на Київщині. Про заморених голодом і спрагою тварин зоопарку в Ясногородці. Про спалену після вибуху шкіру оленяти. А тепер максимальне дикунство… Про вбитого і з’їденого російськими окупантами алабая. Так, алабая. Так, собаки. Так, з’їденої. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімоє вєлікоє рускоє кіно.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікую рускую літєратуру, я буду вам розказувати про десятки перехватів розмов російських солдатів з їхніми матерями і дружинами. Розмов, в яких крім на*уя на нах*ї нічого нема. Розмов, в яких дружини замовляють, що їм вкрасти в українських будинках. Розмов, де матері сміються, коли синочки розказують, як їхні побратими гвалтують хохлушек. І якщо з цих розмов викинути всі мати, в них лишиться хіба що «прівєт» і «пока». Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую літєратуру.
Більше нема ніякої вєлікої руської культури, літератури, кіна, живопісі, тєатра і балєта. Є країна виродків, мародерів, ґвалтівників і убивць. Диких людей, яким нема місця в цивілізованому світі!
А багатостраждальні новоспечені руські дисиденти в затишних квартирах Берліна, Лондона, Ларнаки, Мілану, Тбілісі, Астани, Відня та інших тимчасових прихистків, хай ідуть за маршрутом руського корабля, гордо несучи в руках вєлікую рускую культуру!»
#OlenaPshenychna (с)
p.s. Якщо можете перекладати і поширювати всіма доступними вам мовами, робіть це. І краще копіюйте, бо цілком можуть забанити. Руські вони ж ще й дуже обідчіві.

Пару дней была без интернета от Укртелекома - на него была совершена атака рашистов, поэтому сеть у 80% пользователей лежала. А с телефона ходить в инет совсем не интересно. Поскольку инет мне нужен для возобновления работы с 1го апреля, то вчера налаживала раздачу инета со смартфона. Оказалось, что все не так просто. Самостоятельно сделать это не получилось, слава богу, есть друзья, которые в этом разбираются. Рабочая версия такая, что в смартфоне скорее всего глючное ПО, которое не давало возможности сделать точку доступа. Установила программу NetShare, но и этого оказалось мало. Ноут показывал, что словил сеть, но инета все не было. Оказалось, что надо было еще в компе и браузере прокси настроить. Тоже с этим немного подолбалась и проблему разрешила. Как раз к тому времени и появился инет от Укртелекома, со слабой скоростью, местами глючный, но спасибо и за это. Теперь у меня есть альтернатива Укртелекому и еще один рабочий комп (т.е. ноут).
Стрельба по Харькову продолжается, но уже с меньшей интенсивностью. И еще сказывается адаптация к войне. Уже спокойнее реагируешь на взрывы, понимая, что это где-то далеко.
Позавчера произошло еще одно происшествие. У меня во дворе есть старая выгребная яма. Она кирпичная, довольно глубокая. Когда проводили городскую канализацию, ее закидали всяким строительным мусором, потом я туда докидывала всякие листья, ветки со двора, пересыпая песком. Она периодически несколько лет проседала (сантиметров на 20-30, максимум до полуметра), но уже несколько лет была присыпана песком и землей, утрамбована и сровнена с общим уровнем двора. На ее месте я решила сделать что-то вроде альпийской горки и накидала туда после ремонта кирпичей, где-то до полуметра высотой. Накануне у нас был громадный ба-бах в районе Гольдберговской церкви, что дом аж вздрогнул. Так вот, позавчера выхожу из дома, смотрю и не находя привычной кучи кирпичей, думаю – «кто спер кирпичи и нафига?». Потом подхожу к этому месту и вижу яму и провалившиеся в нее где-то на метр кирпичи. В общем, вот такие у нас землетрясения происходят.





( Read more... )

Заглянула в ЖЖ, посмотреть, что там без меня творится)). Ну, и полистала один типичный бложек озабоченного росиянина.



Человечек (dmitr-shmelyov) пишет из хрюпинской глубинки. Ну, им всегда виднее, что тут у нас и в мире происходит.